ДУМИ

«Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто видів усе»: один із найдавніших книжних творів людства, найбільший твір, написаний клинописом, один із найкращих творів книжництва Стародавнього Сходу. «Епос » створювалося аккадською мовою на основі шумерських оповідей упродовж півтори тисячі років, починаючи з XVIII—XVII століть до нашої доби, де головною постаттю є правитель Гільгамеш. Його найповнішу відміну віднайшли в середині XIX століття під час розкопок клинописної книгозбірні царя Ашшурбаніпала в Ніневії. Вона була записана на 12 шестиколонних дошках дрібним клинописом, містила близько 3 тисяч віршів і відносилася VII століттям до нашої доби. Також у XX столітті були віднайдені частини інших відмін епосу , зокрема хуритською і хетською мовами. Висловлювання, цитати, афоризми  з Оповідання про Гільгамеша «Забудь про смерть, — досягнеш життя!» «Тільки божества з Сонцем зостануться вічно, а людина — полічені її роки, що б вона не робила, — все вітер!» «Чого мати не пекла моя, ...

Висловлювання з Тараса Бульби «Тарас Бульба» — повість письменника Миколи Гоголя вперше видана у 1835 році у збірці Миргород. Невідомо достеменно чи засновується постать Тараса Бульби, головного протагоніста роману, на якійсь справжній дієписній особі, чи він був повністю вигаданий Гоголем для твору. Висловлювання, цитати, афоризми з твору Тарас Бульба «Що, синку, допомогли тобі твої ляхи? (Бульба до Андрія)» «Я тебе породив, я тебе і вб'ю! (Бульба до Андрія за зраду Батьківщині)» «Не було такого ремесла, що його не знав би козак: накурити горілки, спорядити воза, натерти пороху, справити ковальську, холодноковальську роботу, а на додачу — загуляти, щоб аж небу було душно, пити й гуляти так, як уміє тільки русин, — усе це було йому до снаги» «Є ще, батьку, порох у порохівницях! Не ослабла ще козацька сила, ще не гнуться козаки!» «Терпи, козаче,  —  отаманом будеш!» «Степи, степи! Які ж бо ви з біса гожі!..» «Не слухай, синку, матері! Вона баба, вона нічого не знає!» «Видіте цю...

Промова з повісті Тарас Бульба «Тарас Бульба» — повість письменника Миколи Гоголя вперше видана у 1835 році у збірці Миргород. Невідомо достеменно чи засновується постать Тараса Бульби, головного протагоніста роману, на якійсь справжній дієписній особі, чи він був повністю вигаданий Гоголем для твору. Слова Тараса Бульби «Хочу сказати вам, панове, що таке наше товариство. Ви чували від батьків і дідів, як колись чтили всі нашу землю: і грекам вона далася взнаки, і з Царгорода брала червінці, і міста у нас були пишні, і церкви, і князі були нашого роду, свої князі, а не католицькі недовірки. Та ба, усе розорили бусурмени, усе пропало; тільки й зостались ми, сироти, та як та вдова після смерти доброго чоловіка також сирота, як і ми, земля наша! Ось у який час подали ми, братове, руку на братерство! Ось на чому стоїть наше товариство! Нічого святішого й нема від товариства! Батько любить свою дитину, мати любить свою дитину, діти люблять батька й матір, та це не те: і звір любить свою...