Висловлювання, цитати, афоризми з «Епосу про Гільгамеша», або поеми «Про того, хто видів усе»
«Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто видів усе»: один із найдавніших книжних творів людства, найбільший твір, написаний клинописом, один із найкращих творів книжництва Стародавнього Сходу. «Епос» створювалося аккадською мовою на основі шумерських оповідей упродовж півтори тисячі років, починаючи з XVIII—XVII століть до нашої доби, де головною постаттю є правитель Гільгамеш. Його найповнішу відміну віднайшли в середині XIX століття під час розкопок клинописної книгозбірні царя Ашшурбаніпала в Ніневії. Вона була записана на 12 шестиколонних дошках дрібним клинописом, містила близько 3 тисяч віршів і відносилася VII століттям до нашої доби. Також у XX столітті були віднайдені частини інших відмін епосу, зокрема хуритською і хетською мовами.
Висловлювання, цитати, афоризми з Оповідання про Гільгамеша
«Забудь про смерть, — досягнеш життя!»
«Тільки божества з Сонцем зостануться вічно, а людина — полічені її роки, що б вона не робила, — все вітер!»
«Чого мати не пекла моя, того і не їв я, — як же буду їсти хліб гріха і скверни?»
«Хто на берег прийшов, той до нього і жадає!»
«Той, хто боїться, проклятий»
«Для живого — тужити — його доля»
«Люди і божества — як полова і пшениця!»
«Полонений і мертвий один з одним схожі»
«Пташку спіймай — не підуть і курчата!»
«Доля людей — підпорядкування вищим!»
«Твоє серце жадало битви: забудь про смерть і не бійся!»
«По кручі один не зійде, а двоє — зберуться»
«Чи можна мертвому видіти сяйво Сонця?»
«Підніму я руку, нарубаю кедра, вічне ім'я створю собі!»
«Володар і слуга рівні перед смертю»
«У тузі моєї плоті, в смутку серця, в жар та в холод, у темряві та у мороці, у зітханнях та плачі, — вперед піду я!»
«Залякався смерті, не знайти життя»
«Два левенята разом — лева сильніше!»
«Тяжка переправа, тяжка дорога, глибокі води смерті, що її перегороджують»
«Сплячий і мертвий один з одним схожі. Чи не смерті образ вони виявляють?»
«Сказане слово не змінять боги. Сказане слово не повернуть, не знечинять. Жереб, що кинутий, не повернуть, не знечинять. Доля людська минає, ніщо не залишиться у світі!»
«Життя, що глядаєш, не знайдеш ти! Боги, коли створювали людину, смерть вони визначили людині, життя у своїх руках утримали»
«Насичуй живіт, вдень і вночі нехай будеш ти веселий, свято справляй щодня, вдень і вночі грай та пляши! Світле нехай буде твоє вбрання, волосся чисте, водою омивайся, дивись, як дитя твою руку держить, своїми обіймами радуй подругу. Тільки в цьому діло людини!»
«Хіба навіки ми споруджуємо доми? Хіба навіки ставимо печатки? Хіба навіки діляться брати? Хіба навіки ненависть в людях? Хіба навіки річка несе порожні води? Бабкою назавсігди чи перетвориться на хробака?»
«На грішного гріх поклади ти, на винного вину поклади ти, утримайся, та не буде загублений, стерпи, та не буде повалений!»
«Я взяв голубку, випустив, полетіла голубка і повернулася, немов місця не знайшла, повернулася. Я ластівку взяв, випустив, полетіла ластівка, повернулася, немов місця не знайшла, повернулася. Я ворона взяв, випустив, помчав ворон, збиток води він увидів: Він їсть, він пурхає, він каркає, він не хоче повернутися»
«"Того, хто помер смертю заліза, ти видів?" — "Видів! Він лежить на ліжку, п'є прозору воду". — "А вбитого в бою, ти видів?" — "Видів! Мати та батько його голову тримають, дружина над ним похилилася". — "А того, чиє тіло покинуте в полі, ти видів?" — "Видів! Його тінь не знаходить у землі спокою". — "А того, про чий дух ніхто не дбає, ти видів?" — "Видів! Залишки в горщиках і недоїдки з вулиці він їсть"»
«Тільки божества з Сонцем зостануться вічно, а людина — полічені її роки, що б вона не робила, — все вітер!»
«Чого мати не пекла моя, того і не їв я, — як же буду їсти хліб гріха і скверни?»
«Хто на берег прийшов, той до нього і жадає!»
«Той, хто боїться, проклятий»
«Для живого — тужити — його доля»
«Люди і божества — як полова і пшениця!»
«Полонений і мертвий один з одним схожі»
«Пташку спіймай — не підуть і курчата!»
«Доля людей — підпорядкування вищим!»
«Твоє серце жадало битви: забудь про смерть і не бійся!»
«По кручі один не зійде, а двоє — зберуться»
«Чи можна мертвому видіти сяйво Сонця?»
«Підніму я руку, нарубаю кедра, вічне ім'я створю собі!»
«Володар і слуга рівні перед смертю»
«У тузі моєї плоті, в смутку серця, в жар та в холод, у темряві та у мороці, у зітханнях та плачі, — вперед піду я!»
«Залякався смерті, не знайти життя»
«Два левенята разом — лева сильніше!»
«Тяжка переправа, тяжка дорога, глибокі води смерті, що її перегороджують»
«Сплячий і мертвий один з одним схожі. Чи не смерті образ вони виявляють?»
«Сказане слово не змінять боги. Сказане слово не повернуть, не знечинять. Жереб, що кинутий, не повернуть, не знечинять. Доля людська минає, ніщо не залишиться у світі!»
«Життя, що глядаєш, не знайдеш ти! Боги, коли створювали людину, смерть вони визначили людині, життя у своїх руках утримали»
«Насичуй живіт, вдень і вночі нехай будеш ти веселий, свято справляй щодня, вдень і вночі грай та пляши! Світле нехай буде твоє вбрання, волосся чисте, водою омивайся, дивись, як дитя твою руку держить, своїми обіймами радуй подругу. Тільки в цьому діло людини!»
«Хіба навіки ми споруджуємо доми? Хіба навіки ставимо печатки? Хіба навіки діляться брати? Хіба навіки ненависть в людях? Хіба навіки річка несе порожні води? Бабкою назавсігди чи перетвориться на хробака?»
«На грішного гріх поклади ти, на винного вину поклади ти, утримайся, та не буде загублений, стерпи, та не буде повалений!»
«Я взяв голубку, випустив, полетіла голубка і повернулася, немов місця не знайшла, повернулася. Я ластівку взяв, випустив, полетіла ластівка, повернулася, немов місця не знайшла, повернулася. Я ворона взяв, випустив, помчав ворон, збиток води він увидів: Він їсть, він пурхає, він каркає, він не хоче повернутися»
«"Того, хто помер смертю заліза, ти видів?" — "Видів! Він лежить на ліжку, п'є прозору воду". — "А вбитого в бою, ти видів?" — "Видів! Мати та батько його голову тримають, дружина над ним похилилася". — "А того, чиє тіло покинуте в полі, ти видів?" — "Видів! Його тінь не знаходить у землі спокою". — "А того, про чий дух ніхто не дбає, ти видів?" — "Видів! Залишки в горщиках і недоїдки з вулиці він їсть"»
