Висловлювання, цитати, афоризми Нестора Махна
Нестор Іванович Махно «батько Махно»: Народився 7 листопада 1888 року в селі Гуляйполе, Російська імперія (Україна). Український політичний і військовий діяч, голова Переворотного повстанського війська України, орудник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий безвладник і тактик ведення підпільної війни. Помер чи 25 липня, чи 6 липня у 1934 році в Парижі, Франція.
Висловлювання, цитати, афоризми Нестора Махна
«Свободою користується не народ, а партії. Не партії будуть служити народу, а народ — партіям. Вже зараз помічаємо, що у багатьох випадках у справах народу згадується лише його ім'я, а вершать справи партії. Народ знає тільки одне — слухати, що правителі йому кажуть!»
«Культурно український народ ступінь за ступнем йде до повного визначення своєї особистої своєрідности і це важливо»
«Ми добре знаємо, що обурюватися — це одне, а діяти відповідно до свого обурення проти дії несправедливости — зовсім інше»
«Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють!»
«Свобода і незалежність України сумісні тільки зі свободою і незалежністю трудового народу, що населяє її, без якого Україна ніщо»
«Основне ядро безвладдя все чи майже все загинуло. Але воно глибоко пустило коріння свого замислу серед селян не тільки в Гуляйполі, а й за його межами»
«А тим часом, щоб увібрати в себе справжню свободу, це життя потребує прямого і щирого сприяння з боку людей, які одні тільки й можуть здійснити та захищати для себе і для свого суспільства, і через суспільство, таку свободу»
«Нема партій, ...а є купки дурисвітів, які в ім'я власних вигод і гострих відчуттів... знищують трудовий народ»
«Влада породжує дармоїдів — хай живе безвладдя!»
«Як же сміють наш повстанський рух махновщини, що своєю повстанською кров'ю просочив на три аршини вглиб землю в різних місцях України, полум'яно виборюючи спільну свободу для трудящих, називати протипереворотним і зрадницьким?»
«Установчі збори — це картярська гра всіх політичних партій. А запитайте когось із тих, хто відвідує гральні кубла, чи виходив хтось з них звідти не обдуреним? Ніхто!»
«З переконанням, що свобода, вільний труд, рівність і одностайність переможуть рабство під ярмом держави і капіталу, я вийшов 2 березня 1917 року з воріт Бутирської в'язниці»
«Про одне лиш можу пожалкувати я, випускаючи безвладний нарис у світ: це те, що він виходить не в Україні і не українською мовою. ... Але в тому, що я не можу видати свої записки мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, в яких я знаходжусь»
«А підневільне село, здавалося нам, ставить пряме запитання: де та путь і засоби, щоб заволодіти землею і без влади над собою зайнятися виживанням зі свого тіла нахлібників, які нічого не виробляють, та живуть у достатку та розкоші»
«Щоб війна була не нудною, ми з червоними «товаришами» та білими «панами» договір негласний уклали: повій та артистів не вбивати...»
«Безвладна дія в такі миті нерозривно має бути пов'язана з трудовим людом як найбільш зарупленим в торжестві свободи та правди, у нових побідах, новому, суспільному громадському спорудництві та у нових людських взаємовідносинах»
«Вісім років і вісім місяців мого строку у в'язниці, коли я був закутий по руках і ногах, сидіння, що супроводжувалося часом тяжкою хворобою, ні на крихту не похитнуло мене у вірі у правоту безвладдя, що бореться проти держави як устрою упорядження громадськості і як устрою влади над цією громадськістю. Навпаки, багато в чому моє сидіння у в'язниці допомогло змічнити та розвинути мої переконання, з якими і за які я був схоплений владою та закинутий на все життя у в'язницю»
«Вони не винні в тому, що безвладні ряди через звичай, успадкований від основоположників безвладдя, складаються, та й у часи перевороту, з окремих громад і громадок, які нічим упоряджено і відповідально не пов'язані і кожна з яких носиться зі своїм власним, часто непродуманим безвладдям, що по-своєму розцінює і час, і задачі безвладдя. У всьому цьому винні ті до кінця не продумані основоположниками безвладдя мудролюбські концепції, згідно з якими задовго до перевороту виховувалися безвладники. Вся їхня безвладна переворотність полягає у проповіді й у підшовхуванні трудового люди на путь перевороту, але в той же час у запереченні упорядженої оруди цим людом, у запереченні відповідальности, нерозривно пов'язаної з перебігом подій та практичною участю в них безвладних сил»
«Культурно український народ ступінь за ступнем йде до повного визначення своєї особистої своєрідности і це важливо»
«Ми добре знаємо, що обурюватися — це одне, а діяти відповідно до свого обурення проти дії несправедливости — зовсім інше»
«Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють!»
«Свобода і незалежність України сумісні тільки зі свободою і незалежністю трудового народу, що населяє її, без якого Україна ніщо»
«Основне ядро безвладдя все чи майже все загинуло. Але воно глибоко пустило коріння свого замислу серед селян не тільки в Гуляйполі, а й за його межами»
«А тим часом, щоб увібрати в себе справжню свободу, це життя потребує прямого і щирого сприяння з боку людей, які одні тільки й можуть здійснити та захищати для себе і для свого суспільства, і через суспільство, таку свободу»
«Нема партій, ...а є купки дурисвітів, які в ім'я власних вигод і гострих відчуттів... знищують трудовий народ»
«Влада породжує дармоїдів — хай живе безвладдя!»
«Як же сміють наш повстанський рух махновщини, що своєю повстанською кров'ю просочив на три аршини вглиб землю в різних місцях України, полум'яно виборюючи спільну свободу для трудящих, називати протипереворотним і зрадницьким?»
«Установчі збори — це картярська гра всіх політичних партій. А запитайте когось із тих, хто відвідує гральні кубла, чи виходив хтось з них звідти не обдуреним? Ніхто!»
«З переконанням, що свобода, вільний труд, рівність і одностайність переможуть рабство під ярмом держави і капіталу, я вийшов 2 березня 1917 року з воріт Бутирської в'язниці»
«Про одне лиш можу пожалкувати я, випускаючи безвладний нарис у світ: це те, що він виходить не в Україні і не українською мовою. ... Але в тому, що я не можу видати свої записки мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, в яких я знаходжусь»
«А підневільне село, здавалося нам, ставить пряме запитання: де та путь і засоби, щоб заволодіти землею і без влади над собою зайнятися виживанням зі свого тіла нахлібників, які нічого не виробляють, та живуть у достатку та розкоші»
«Щоб війна була не нудною, ми з червоними «товаришами» та білими «панами» договір негласний уклали: повій та артистів не вбивати...»
«Безвладна дія в такі миті нерозривно має бути пов'язана з трудовим людом як найбільш зарупленим в торжестві свободи та правди, у нових побідах, новому, суспільному громадському спорудництві та у нових людських взаємовідносинах»
«Вісім років і вісім місяців мого строку у в'язниці, коли я був закутий по руках і ногах, сидіння, що супроводжувалося часом тяжкою хворобою, ні на крихту не похитнуло мене у вірі у правоту безвладдя, що бореться проти держави як устрою упорядження громадськості і як устрою влади над цією громадськістю. Навпаки, багато в чому моє сидіння у в'язниці допомогло змічнити та розвинути мої переконання, з якими і за які я був схоплений владою та закинутий на все життя у в'язницю»
«Вони не винні в тому, що безвладні ряди через звичай, успадкований від основоположників безвладдя, складаються, та й у часи перевороту, з окремих громад і громадок, які нічим упоряджено і відповідально не пов'язані і кожна з яких носиться зі своїм власним, часто непродуманим безвладдям, що по-своєму розцінює і час, і задачі безвладдя. У всьому цьому винні ті до кінця не продумані основоположниками безвладдя мудролюбські концепції, згідно з якими задовго до перевороту виховувалися безвладники. Вся їхня безвладна переворотність полягає у проповіді й у підшовхуванні трудового люди на путь перевороту, але в той же час у запереченні упорядженої оруди цим людом, у запереченні відповідальности, нерозривно пов'язаної з перебігом подій та практичною участю в них безвладних сил»
