Стрічка «Трагедія Карпатської України» 1940 року українською мовою
Текстовий вигляд стрічки, перекладеної на українську мову, «Трагедія Карпатської України» 1940 року
Примітки: у стрічці частково представлені закарпатські говірки; деякі місця позначені як (?), що вказує на нерозбірливу мову через зіпсований запис.
[пісня]
Василь Авраменко Представляє.
[пісня]
Переклад стрічки з англійської мови спільно підготували члени Просвітницької Спілки України та Української Технократичної Партії.
[пісня]
Трагедія Карпатської України.
[пісня]
Правдивий дієпис патріотичного роду з майже 50 000 000 душ, розкиданих по всьому світу.
[пісня]
Сойм у Хусті та інші яви в Карпатській Україні знято під орудою Каленика Лисюка.
[пісня]
Справжні промови Др. Августина Волошина Президента та Членів Кабінету.
[пісня]
Композитор – Антін Рудницький.
Звукозапис – H. Reeves Studios.
Монтажер – Джек Кемп.
Постановник спецефектів – М. Ф. Брода.
Оповідач – Джон Ідс.
[пісня]
Дієписна довідка – Проф. Л. Біберович; допомагав – Андрій Кіст.
[пісня]
Завідувач і укладач – Майкл Дж. Ґанн.
[пісня]
Виробництво – KOBZAR FILM CORPORATION. Директор – Федір Пелех.
[пісня]
Слід почтити пам’ять Петра Лисюка, американсько-українського штатного оператора, який загинув під час зйомок цієї стрічки.
[пісня]
[гуда]
Передмова
Цей дієписний кінодокумент, зроблений у небезпечних умовах, є першим яскравим записом українського народу, який показує Український Сойм, народження конституції, провідників ... багато з яких уже мертві ... та події, через які погляди всього світу зосереджувалися на Карпатській Україні.
Ми надіялися, що камери відзнімуть розвиток нашої вільної держави, але доля вирішила інакше. Натомість ми відзняли трагедію Карпатської України.
Тому ця стрічка створена не як театральна утіха, а як надхнення всім українцям, що мужність не знищена, що ми будемо сильні у боротьбі із загарбниками; щоб українці в Америці та Канаді, які з вдячністю користуються свободою в цих найбільших демократіях світу, не забули своїх братів за границею, які досі проливають свою кров для здійснення пророцтва нашого великого патріота – Тараса Шевченка.
[гуда]
Настане день, коли українці матимуть свого Вашингтона з такою ж чесною демократичною свободою, як Америка.
Василь Авраменко. Продюсер.
[гуда]
Чорне море. Росія. Білорусь. Польща. Угорщина (Мадярщина). Румунія. Україна. Українці – Чехословаччина; населення – 625 000; площа км2 – 11 072. Хуст. Карпатська Україна. Українці – Румунія; населення – 1 270 000; площа км2 – 17 264. Бесарабщина. Українці – Польща; населення – 7 500 000; площа км2 – 121 041. Львів. Київ. Одеса. Українці – СРСР; населення – 36 825 000; площа км2 – 533 570. Харків.
[гуда]
У перші місяці 1939 року, коли смілива Карпатська Україна займала передовиці світової преси, люди всюди цікавилися, що стало причиною такого завзяття і звідки походить український рух за незалежність. Рух, який одні прославляють, а інші засуджують. Зараз ми проведемо вас через численні вражаючі сторінки дієпису, щоб знайти відповіді на ці питання.
Як і з багатьма іншими європейськими родами, походження українців приховане в густій памороці, яка покрила Європу в часи падіння Західної Римської імперії. Втім, достеменно відомо, що долина могутньої річки Дніпро була колискою українського роду. Ця неймовірно родюча долина була також дуже багатою природними ресурсами. І так як пращури українців були насамперед землеробами, вони мали жити тут задовго до того, як з’явилися перші дієписні записи.
Під проводом князя Рюрика варяги заснували стародавню державу, Київську Русь, утворивши першу належним чином упорядковану українську державу. Таким чином, український Київ став загальним осередком східноєвропейського слов’янства, в якому через кілька століть Російська імперія захопила провідне місце. Після Володимира Великого, який побрався з донькою імператора Візантії, Анною Багрянородною, і хрестив Русь у 988 році, було ще кілька визначних правителів. Ярослав Мудрий прославився об’єднанням руських земель, розширенням зовнішньої торгівлі, а також встановленням родинних та інших зв’язків із провідними європейськими домами. Дикунська монголо-татарська навала знищила цю квітучу державу, і століттями після цього землі Осередньої України були відомі як Дике Поле.
Тоді ж Західна Україна, відома на той час як Галицьке Королівство зі столицею в Галичі, перейняла на себе призначення осередку слов’янської цивілізації. Король Данило Галицький заснував горде місто Львів, назвавши його на честь свого улюбленого сина Лева. Це західноукраїнське королівство вкінці було поглинуто іншим політичним утворенням, Польським Королівством і Великим Князівством Литовським, які пізніше створили Річ Посполиту, федерацію трьох держав: Польщі, Західної України та Литви, де правив литовський дім Ягеллонів.
На початку 16 століття в тій самій долині Дніпра постало нове та досить незвичне військове утворення – українське козацтво, якому судилося мати велике значення в дієписі країни. Це був новий орден степових лицарів – запорізькі козаки. Незабаром вони стали добре впорядкованим військом з чітко демократичним устроєм та залізною дисципліною. Невдовзі козацькі воєводи стали гетьманами або самостійними правителями України. Ці гетьмани були захисниками віри та бідних. Вони мали за союзників Польщу та скандинавські держави, їх боялись аж в могутньому Константинополі.
У першій половині 17 століття виник новий клопіт в українсько-польських відносинах, коли деякі польські поміщики почали вдиратися на схід України. Порушення відбувалися раз за разом, і Богдан Хмельницький, який очолював козацьке військо, уклав угоду, відому як Березневі статті 1654 року, з московським царем про створення конфедерації. З того часу колись могутня Річ Посполита зазнала стрімкого занепаду, залишивши місце для нової політичної зірки – зростаючої тогочасної Російської імперії.
Українські гетьмани незабаром помітили, що Москва дедалі менше дотримується затверджених договірних зобов’язань, посягає на їхні права та вольності, безперервно плете каверзи і готується зробити з України невід’ємну частину Великоросії. Наостанок гетьман Іван Мазепа, останній державний правитель України, зробив потужний хід, щоб звільнитися від віроломної конфедерації. У битві під Полтавою 1709 року Мазепа разом зі шведським королем Карлом 12 невдало намагалися перемогти військову потугу Петра 1. Ця вирішальна битва визначила долю українського народу. Україна стала Малоросією.
Під кінець 18 століття з’явилася маленька книжка «Наталка Полтавка», написана українською мовою Іваном Котляревським, який належав до дрібного українського дворянства. Книжечка із самого початку мала успіх і здобула любов серед всіх верств українського суспільства. Російський уряд, який намагався знищити всі українські родові та культурні особливості, не підозрював, що ця проста видовищна п’єса розпочне новий літературний рух. Цей рух кінець кінцем призвів до народного пробудження, яке на своїй вершині дійшло до заснування незалежної української держави. Незабаром інші патріотичні письменники та поети послідували за Котляревським. Аж ось Тарас Шевченко, великий митець української свободи, дав своїм співвітчизникам політичний заповіт, де він сказав: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте». Пізніше Тарас Шевченко був ув’язнений і засланий до Сибіру. Його справа була продовжена Іваном Франком, найблискучішим українським поетом, письменником та любомудром.
У 1914 році виявилося, що українці були не зовсім готові, але палко жадали скористатися світовою війною, щоб втілити свої політичні замисли, та оскільки імперська Росія відмовлялася хоч частково визнати українські вимоги, у висліді український рух, який незабаром проголосив себе протиросійським, утворив український легіон в Австро-Угорщині, який став відомим як Українські січові стрільці.
На початку 1917 року імперська Росія впала. Незабаром у Києві, на старих берегах ревучої ріки Дніпро, була проголошена незалежна Українська Народна Республіка на чолі з професором Михайлом Грушевським. У жовтні 1917 року більшовики захопили владу в Російській республіці, яка вмить впала і оголосили війну проти української вищої верстви. Український уряд був присилуваний зв’язатися з осередніми силами: Австро-Угорщиною, Німеччиною, Болгарією та Туреччиною, і в лютому 1918 року Брест-Литовський мирний договір був укладений між цими державами та Україною, чия на ту мить політична незалежність мала міжнародне визнання.
Листопад 1918 року приніс нові зміни в українське становище. Після розпаду Австро-Угорщини українські області Галичина та Буковина проголосили Західноукраїнську Народну Республіку зі столицею у Львові. У січні 1919 року ЗУНР підписали визначний Акт Злуки з київською Українською Народною Республікою на сході. Почалася війна з поляками на заході та російськими більшовиками на сході, тоді без достатньої кількості оружжя та боєприпасів об’єднані українські війська вели героїчну боротьбу, яка продовжувалася до середини листопада 1919 року. Не маючи змоги триматися надалі, будучи позбавленими буквально всього та виснаженими до непритомності, це порівняно мале, але відчайдушно сміливе військо розпалося, після чого Східна Україна стала частиною радянських республік, а Західна Україна була поділена між Польщею, Румунією та Чехословаччиною.
[гуда]
[постріл]
[гуда]
Т. Шевченко «Український митець». Іван Франко. Павло Скоропадський. Володимир Винниченко. Дмитро Вітовський. Євген Петрушевич. Євген Коновалець. Симон Петлюра. Юзеф Пілсудський. Ігнацій Ян Падеревський. Томаш Гарріг Масарик.
[гуда]
Едвард Бенеш.
[гуда]
1938 рік приніс великі політичні зміни в Осередній Європі, які дали новий поштовх українським визвольним змаганням. Так маленька Карпатська Україна, яка колись була угорською областю, а після – частиною Чехословаччини, набула світової відомості та постала після Мюнхенської угоди 1938 року, отримавши широку автономію за загальною угодою. А 15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила повну політичну незалежність актом свого вільно обраного парламенту.
[гуда]
Проте нові надії незабаром були розбиті, коли з мовчазної згоди Німеччини угорські війська вдерлися до країни, і ця найзахідніша українська земля знову стала частиною Угорщини. Таким чином, часи Карпатської України були складною частиною загальноукраїнських визвольних змагань, які є предметом цієї стрічки. Різні щаблі життя цієї яскравої карпатської країни, зокрема дієписне засідання вільно обраного парламенту, на якому було проголошено незалежність, точно показано у першотвірних явах, які йдуть далі.
Нинішня європейська війна знову докорінно змінила обличчя Європи та Західної України. Втім, дві речі зараз ясні та чіткі: по-перше, український рух в Європі ані пронімецький, ані протибританський, ані протиамериканський, як дехто хоче це виставити, цей рух – виключно проукраїнський; і, по-друге, незалежно від змін політичних границь, український рух вестиме боротьбу, доки всі диктатори, які грають у футбол з українськими землями, не щезнуть, і доки природні права українського роду, бути володарями на своїй землі, не будуть беззаперечно визнані провідними цивілізованими державами світу.
Будемо надіятися, що трагічні помилки минулого не будуть повторені, коли народ знову сидітиме за столом переговорів, щоб за спільною згодою створити кращий, мирніший та по-справжньому демократичний світ.
[гуда]
Трудівливі карпатські селяни з простим завзяттям займаються щоденною роботою та дозвіллям, не підозрюючи про те, яке лихо готують їм загарбники.
[гуда]
Дивлячись у долину, ми споглядаємо чудесне місто Хуст.
Тут простий мирний люд займається своїми повсякденними одноманітними справами. Ніщо не віщує того, що буде у наступні дні. Багато красивих церков є свідоцтвом того, що люди вірять у Бога та віддано моляться. Духовне життя – цінна частина народного норову. Околиці Хуста повні дієписних розвалищ стародавніх замків і величних споруд, що нагадують про минулих правителів і стійкий звичай вольності та свободи, який є надбанням українців.
Звідси нам відкривається краєвид на річки Тиса та Уж.
[гуда]
Польські та чехословацькі приграничники стоять на границі.
[гуда]
Родючість земель у цій місцевості природно робить її надзвичайно придатною для землеробства, відповідно, обробка землі тут є головним заняттям, а використовуваний успішний спосіб обробки зазнав лише незначних змін протягом століть.
[гуда]
Ручної роботи килими та гобелени можна знайти майже у кожній карпатській оселі.
[гуда]
Велична краса озера Синевир робить його відомим місцем для відпочинку влітку.
[гуда]
Це протікає дієписна Чорна Річка.
[гуда]
Нема нічого красивішого за звичаєве карпатське весілля, як це у Верховині.
[гуда]
Ця яскраво одягнена жінка – мати нареченої, яка має значне та почесне місце у дійстві. Сам весільний обряд передавався з покоління в покоління. Після нього завсіди йде веселе святкування до глибокої ночі.
[гуда]
Мукачево виділяється кількома чарівними церквами, замками та монастирями.
[гуда]
Місцеві жителі розводять худобу довгорогої дужої породи, яка дуже цінується їхніми господарями.
[гуда]
Високий погін робить перевезення-сплавляння таким низькорозвиненим способом дуже небезпечною справою. Щойно повалені дерева прикочують до берега та зв’язують у великі плоти з колод, котрі потім штовхають у бистрінь річки, яка доносить все до місця призначення. Лісоруби-сплавники з довгими жердинами, які знаходяться спереду і позаду, направляють плоти впродовж їхньої поїздки, щоб не дати їм наблизитися надто близько до берега та спричинити утворення затору з колод. Бистрина річки та розмір колод роблять цю роботу доступною тільки умільцям.
[гуда]
Це сира конопля на перших щаблях обробки, з якої потім виготовлять тканину або мотузку.
[гуда]
Це стадо худоби складається з породи буйволів, цінних своєю шкірою та одних із основних джерел постачання м’яса в країні.
[гуда]
Приграничники зустрічаються на границі.
[гуда]
Ця примітна хода у місті Рахів – громада селян, одягнених у свій яскравий недільний одяг, разом прямує до церкви.
[гуда]
Ці ладні господарства знаходяться на висоті понад 1800 метрів над рівнем моря, де землі надзвичайно родючі, що у поєднанні з дбайливим обробітком дає багаті врожаї.
[гуда]
Домашній сир – одна з їхніх особливих страв.
[гуда]
Щонеділі гуцули збираються разом, щоб помолитися, відпочити та обмінятися привітаннями зі своїми сусідами. З нагоди одного дня відпочинку від щотижневої роботи вони одягають свої яскраві святкові вбрання та роблять цей день днем задоволення і пліток, так само, як і відправи.
[гуда]
Молодики також якомога використовують цю можливість, щоб трішки позалицятися до дівчат.
[гуда]
[пісня]
Політичні події в Європі створюють сприятливі умови для українських провідників, щоб зробити рішучий хід до встановлення своєї довгожданої незалежності та утворення нового самоврядного уряду, що стане відомим як Карпатська Україна.
[пісня]
Українські очільники негайно взялися за забезпечення цієї незалежності, і перші серед них…
[пісня]
Доктор Августин Волошин. Юліян Ревай. Августин Штефан. Доктор Михайло Бращайко. Доктор Михайло Кочерган. Доктор Степан Росоха. Полковник Єфремів. Федір Ревай. Капітан Белей. Доктор Володимир Комаринський.
[пісня]
Це дім уряду в Хусті, в якому розміщуватимуться різні відділи нового уряду, який зараз утворюється.
[пісня]
Поки всередині дому уряду кипить робота, доктор Волошин та інші очільники зустрічаються на низці нарад.
[пісня]
«Пане міністре, (?).» – Августин Волошин
«Отче прем’єр, я вже готовий. Все приготовано, всі записки з вчорашньої поради при собі, так шо опівночі рушаймо.» – Юліян Ревай
«А по дорозі у Празі полагодиш справи відкритя сойму і… і бюджету.» – Августин Волошин
«Добре, я задумую, отче прем’єр, їхати через Братиславу. В Братиславі стрінуся з міністрами словацькими, шоби поінформоватися у них, шо вони задумують робити, а шоби ми не були заскочені. А звідти поїду до Праги. У Празі зголошуся у прем’єра Берана чи у міністра Хвалкувського (Хвалковського) і їх також поінформую, чого їду за границю.» – Юліян Ревай
«А ви, пане докторе, полагодите справу ради (?).» – Августин Волошин
«Так, прошу, я буду інформоваться в Празі, але думаю, шо там то тяжко піде. Ну, а як Бог дасть добре скінчаться торговельні переговори в Німеччині, тоді пан міністр фінансів дозволить якусь суму, так шо я вже заздалегідь подивлюся, за якої сильнішої ради (?).» – Володимир Комаринський
«Так, прошу лиш нас повідомити про всякі важні події телефонично або телеграфично.» – Августин Волошин
«Добре, отче прем’єр, про все будемо інформовати чи телеграфично, чи телефонично, або когось вишлемо до Хусту, шоби про все інформовав завчас.» – Юліян Ревай
«Так.» – Августин Волошин
«Пане прем’єр, позвониме, так шо я прощаюся.» – Юліян Ревай
«(?).» – Августин Волошин
«Так, бувайте здорові, всього найкращого.» – Юліян Ревай
«Здаляюся.» – (?)
[пісня]
Тим часом тисячі молодих патріотів зголошуються добровольцями для боротьби за свою землю та свободу.
[пісня]
Урядові відділи хутко впоряджаються, щоб задовольнити нагальні громадянські потреби та зайнятися військовою справою.
[пісня]
Обраний прем’єр, доктор Волошин, невтомний робітник, який весь час отримує звіти, радиться з очільниками, видає розпорядження та підтримує постійний зв’язок з усіма відділами таким чином, щоб організаційна робота просувалася скоріше та дієвіше.
[пісня]
[дзвінок]
«Алло. Алло. Тут служба пана прем’єра. Відень?» – Іван Рогач
«Алло. Хто говорить? Ге, Юліан? Вітаю! Слава Україні! Що нового? Яка сітуація? Неясна? В нас дома … мало тихше, як вчора. Прхала вже випустив Федора на мій розказ. Сватек прийняв команду над нашим військом, але Прхала заборонив йому. Так чеське військо вже не буде нам помагати, мусимо організовати свою армію. Так-так, до січовиків голоситься народ масами, але не маємо зброї. Як докінчилися переговори в Берліні? Недокінчені? Є надія? Повідоми про все. Здоров. Слава Україні!» – Августин Волошин
[гудок]
«Сітуація тяжка. Коли б чеська армія, що є в Карпатській Україні, стала б українською армією, ми могли б ще Карпатську Україну перед мадярами оборонити.» – Августин Штефан
«Це є факт, коли б то нам далося.» – Степан Клочурак (Клочуряк)
«Пане міністре, будь ласка, в сей час від’їхати до Сваляви і там полагодити справи з генералом Сватком, щоб він зістався командантом нашої армії. Мусимо до того довести, щоб ціла наша армія обороняла нашу країну.» – Августин Волошин
«Добре, пане презіденте, я їду, і зараз вам подам по телефоні звіт.» – Степан Клочурак (Клочуряк)
[пісня]
Люди, надхнені своїми надіями на незалежність, збираються на вулицях. Робота на цю мить забута, люди нетерпляче чекають останніх слів. Будь-яких новин про справу, настільки близьку їхнім серцям.
Військова гілка уряду також поділяє це. Тому розпочато посилене навчання, яке йде днями й ночами.
[пісня]
Ця гостинниця була перетворена на тимчасову штаб-квартиру військового управління.
[гуда]
[дзвінок]
«Алло. Алло. Братислава? Слава Україні! Хвилину.» – Іван Рогач
«Алло. Хто говорить? Доктор Комар? Слава Україні! Що нового? Велика новина. Що? Словаки днись мають оголосити свою незалежність? Коли? О 10 годині? Я вже чув вчора, телефоновав (?) із Праги. Так. І ми то само мусимо зробити. У воздусі не можемо висіти. А як … яка сітуація взагалі? Неясна? Так, лиш на свою власну силу можемо здаватись. Мусимо витворити наш народний фронт. А Юліан де? У Відни? До побачення. Слава Україні!» – Августин Волошин
[пісня]
Час є цінним чинником, оскільки наближається година незалежності. Новобранці рушили до своїх казарм, карпато-українське військо набирає форму. Навчання і набір продовжується, кількість добровольців стрімко зростає. Новобранці обтісуються, стають вправними та дисциплінованими вояками, одиницями дієвого військового організму.
[пісня]
[гудок]
Новини про гучні події в Карпатській Україні блискавично доносяться до Америки, де мільйони американців українського походження з нетерпінням ждуть останніх новин про події за границею.
[гуда]
«Зараз ми пропонуємо вам спеціальний випуск радіопреси! Associated Press повідомляє, що сьогодні о 10 ранку за Нью-Йорком Підкарпатська Русь стала самостійною державою Карпатська Україна з доктором Августином Волошиним в якості прем’єра нового українського кабінету. Це оголошення безперечно утверджує карпато-українську незалежність.» – американське радіо
[радісні вигуки слухачів «Слава!»]
Ці новини викликали велике захоплення в Сполучених Штатах Америки. Українськомовні часописи в Америці вихором повідомляють про розвиток останніх подій. Їхні заголовки радісно проголошують незалежність, яка була найзаповітнішою мрією поколінь українців.
[гуда]
«Вітаю вас, любі діти, зі всіх кінців землі української. Радісна вістка прилетіла до нас з рідних гір Карпаття, що там повстала частина незалежної землі нашої. Це є велика радість для нас, бо те є початок відродження великої соборної незалежної української держави. Слава Україні!» – перший чоловік з української діаспори
[радісні вигуки натовпу «Слава!»]
«(?) за українців (?). Най живе карпатсько-українська держава!» – другий чоловік з української діаспори
[радісні вигуки натовпу «Слава!»]
«Ми, українське жіноцтво, отут за океяном, радіємо тею вісткою, що там, на нашій Карпатській Україні, будується нова хата, наша соборна Україна. Казав наш Тарас Шевченко, що тільки «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля».» – перша жінка з української діаспори
[оплески та радісні вигуки натовпу]
«Шановна українська громадо. Дай Боже, щоб сповнилися наші святошні бажання. Дай Боже, щоб маленька Карпатська Україна стала цим предтечею Великої України. Щоб це так сталося, ми відмовимо своєї щирої лепти, так як ми ніколи не відмовлялися тут за океаном, і даймо допоможімо нашим людям працювати з тою державою.» – третій чоловік з української діаспори
«Тепер заколядуємо за Карпатську Україну!» – друга жінка з української діаспори
[пісня]
«Віншую вас з цими святами, щоб ви їх щасливо одпровадили. І жичу вам щастя, і здоров’я, і многая літа. Христос роджається! І слава Україні!» – третя жінка з української діаспори
[радісні вигуки натовпу «Слава!»]
«Тепер, шановні присутні, по цій красній бесіді робіть щиру коляду для Карпатської України.» – третій чоловік з української діаспори
[гуда]
«Я в Америці, але я прихильно ставлюся до українців. Я надіюся, що настане день, коли українці матимуть таку ж свободу, яку американці мають сьогодні.» – англійськомовний чоловік з українською діаспорою
[оплески]
[пісня]
Тим часом у Хусті все більше добровольців прямують до казарм. Свободолюбні чоловіки, які жадають служити своїй країні та готові й бажають віддати свої життя за свій народ. Їх оглядає Федір Ревай, один із верховод зростаючого війська. Вправляння новобранців продовжуються, перетворюючи необтесаних добровольців на дисципліновані дієві бойові одиниці. Незабаром вони пройдуть бойове хрещення та вперше зустрінуться з ворогом. Становище стає все гострішим, а напруга зростає щогодини.
[гуда]
Зараз рушниці починають стріляти.
[постріли]
[гуда]
Стіна дому вкрита дірками від куль після битви, але дух свободи так само сяє поміж патріотів.
[гуда]
Генерал Прхала зі штабу віддає накази чеському війську після отримання доповідей від своїх офіцерів.
[гуда]
«Пан генерал Прхала, вимагаю від вас негайно припинити пролиття крови! Ви танками, гарматами напали на беззброних січовиків! Що говорите? Загрожували суспільний порядок і супокій? Коли? Де? Так, це я дав наказ січовиків озброїти, щоби йшли на фронт проти мадярів, а ви їх розстрілюєте? «Порядок мусить бути» – кажете? А це кажете ви, що нищите самі порядок, ламаєте закони держави, бо зловживаєте збройною силою. Ви дали наказ, айно, але я тут голова влади і я вимагаю від вас послуху! Маєте припинити сей час розстріли січовиків, а військо вислати на фронт проти мадярів. Кажете, що «мало війська»? Я пішлю вам в допомогу всіх, що лиш може стати до бою. Добре, я дам наказ.» – Августин Волошин
[гуда]
У кабінетах Хусту, після нових вказівок від прем’єра Волошина, урядові відділи прискорюють свою діяльність через зростання напруги.
[гуда]
«(?) часи дуже важні и словаки проголосили свою самостійність, ми то саме мусимо зробити ще днесь, тому мусимо скликати засіданя міністерської ради, засіданя УНОа (Українське Національне Об’єднання), а на завтра приготовити перше засіданя сойму.» – Августин Волошин
«Пане прем’єре, є тут уже в Хусті 15 послів, ми закличемо телеґрафічно ще всіх, котрих можемо осягнути, так шо на завтра буде напевно у комплетах, в четвертій годині будемо мати засідання сойму.» – Августин Штефан
[гуда]
Щоб зустріти надзвичайне становище, яке зараз загрожує, збирається соймове засідання. Негайно скликають на сойм усіх урядовців і відпоручників у Хусті. Відпоручникам у віддалених частинах країни поза столицею надсилають телеграми, щоб вони прибули на це значне засідання.
[гуда]
Після завершення заходів, пов’язаних зі з’їздом сойму, прем’єр Волошин виходить з дому уряду зі своїм оточенням. Так закінчився напружений день.
[пісня і дзвони]
Захват охоплює місто Хуст. Церковні дзвони радісно дзвенять, скликаючи людей, щоб сповістити їх про те, що до початку нової доби українського дієпису рукою сягнути.
[пісня і дзвони]
Відтепер український народний прапор, прапор свободи, гордо майорить звідусіль.
[пісня і дзвони]
Тут, у цій споруді – місце зібрання дієписного сойму. Давайте заглянемо всередину споруди на саме зібрання.
[пісня]
«… українського сойму, добродії панове. Доктор Августин Волошин, прем’єр правительства Карпатської України, Хуст. Ревай Юлій, міністр Карпатської України, Хуст. Доктор Бращайко Юлій, адвокат, Хуст. Доктор Бращайко Михайло, публичний нотаріус, Хуст. Ґриґа Іван, хлібороб, Вишні Верецьки. Отець Довбак Адальберт, духовник, Ізки. Доктор Долинай Микола, лікар, Хуст. Доктор Дрбал Мілош, адвокат, Хуст. Дутка Августин, суддя, Хуст. Ігнатко Іван, хлібороб, Білки. Доктор Комаринський Володимир, адвокат, Хуст. Качала Іван, залізничник, Перечин. Климпуш Василь, торговець, Ясіня. Клочурак (Клочуряк) Степан, урядник, Хуст. Лацанич Василь, учитель, Великий Березний. Мандзюк Микола, учитель, Сивлюш (Севлюш). Марущак Михайло, господар, Великий Бичків. Інженер Роман … Романюк Леонід, урядник, Хуст. Мойш Григорій, протопоп, Біла Ці … Церков. Німчук Дмитро, директор, Хуст. Інженер Олдофреді Антон-Ернест, унтерштатсекретер (заступник державного секретаря), Хуст. Пазуханич Юрій, інспектор, Хуст. Перевузник Іван, земледілець, Середне (Середнє). Попович Петро, земледілець, Великі Лучки. Ревай Федір, директор друкарні, Хуст. Доктор Різдорфер Микола, лікар, Свалява. Доктор Росоха Степан, урядник, Хуст. Отець Стани … Станинець Юрій, парох, Воган … Вонігово. Щобей (Шобей) Василь, господар, Вульхівці. Штефан Августин, начальник Міністерства шкільництва, Хуст. Отець Феделеш Кирило, катехіт, Білки. Тулик Михайло, редактор, Хуст. Видано 15 лютого 1939 при цільної крайової виборчої комісії.» – Михайло Кочерган
«Тепер, панове, перечитаю я … е-е … зглядно (?) присяги, які панове посли мають скласти до рук пана предсідника правительства Карпатської України.» – Августин Штефан
«Я дозволю собі український обіт прочитати: «Обіцяю, що вірний буду Карпатській України і буду додержовати закони та свій мандат виконовати за своїм найліпшим знаням і совістею». По-чеськи: [чеською той самий обіт]. По-руминськи: [румунською той самий обіт].» – Августин Штефан
«Світлий Сойме, під свідомістю великої відповідальности перебираю той надзвичайно тяжкий, одночасно надміру почесний обов’язок, що судьба вложила на мене, стояти на чолі першого Сойму Карпатської України.» – Августин Волошин
[оплески]
«Іменем тих ідей, що всім нам є дорогі, дякую за цю визначну почесть і обіцяю, що з помочію Божією старатимуся доложити всіх зусиль, бути гідним проявленого мені довір’я. Світлий Сойме, в історії української нації не було ще випадку, щоб рішало всенароднім голосованям вільно вибране українське законодатне тіло. Сотні літ наш народ ждав і терпів. І ось, і тепер надийшов той час, коли український народ в Карпатській Україні зірвався до твореня вільного життя і пустився в ясну и невідому золоту дорогу до просторів волі. Карпатська Україна кличе нас до великої и сятої роботи, а ми ж, посли, цей заклик без сумніву та без ваганя слухаємо і стаємо туди, де нас призначено. Бо право і силу дають нам не насильство, не темнота, не пострах, не нацьковуваня одних проти других, не юдин гріш, але чиста однозгідна воля, чисте однодушне беззастережне довір’я українського народу. Кожна нація, кожний народ має право забезпечити своє життя на цій землі по своїм звичаїм, по своїм волям.» – Августин Волошин
[оплески]
«Український народ в Карпатській Україні не є гостем на цій землі. Заце… Заселює він цю землю більше як 1300 років. Дух їх оживав і нас тут найменших і найслабших, подав нам стільки … стільки творчої сили і почутя національної єдности, що ми довели, дня 12 лютого сього року перед цілим світом доказати, що є гідні й достойні вчленитися в сім’ю великих свобідних народів та бути беззастережними господарями своєї прадідної землі. З сього пропам’ятного місця дякую за однозгідне довір’я та уповажненя, яке без найменшого застереженя віддав нам наш народ в Карпатській Україні до рук нашого законодатного сойму. Сяточно прирікаю перед всемогучім Богом іменем цілого сойму, шо над своє житя будемо всі високо цінити собі цього довір’я та доложимо всіх зусиль, кермуючися найсвятійшими почуванями християнської етики та національної достойности в розбудові нашої держави. Зробивши сей милий обов’язок, вважаю наш перший сойм Карпатської України відчинений на основі…» – Августин Волошин
[оплески]
«Єще раз вітаю вас и заявляю наше перше засіданя відкритим.» – Августин Волошин
[оплески]
«Закон Сойму Карпатської України число один. Сойм Карпатської України вибраний українським народом Карпатської України дня 12 лютого 1939 року і зібраний в Хусті дня 15 березня 1939 року, виконуючи іменем карпато-українського народу своє сьвяте право самовизначення, проголошує повну самостійність Карпатської України.» – Михайло Кочерган
[оплески]
[славень України]
«На основі закона число одно мусимо теперь приступити до виконаня там якраз першого друга параграфу і вибрати презідента Карпато-української республіки.» – Августин Штефан
«Презідент Карпатської України єсть нашим найвищим достойником, єсть репрезентантом нашої держави, єсть констітуційним наших прав. Прошу, шоби сойм подав внесеня на вибраня першого презідента. Вибір мусить бути переведений картками, тайним голосованям.» – Михайло Кочерган
[гуда]
«Всі голоси припадають на доктора Августина Волошина.» – Августин Штефан
[оплески]
«Пане презі…» – Августин Штефан
[оплески]
«Пане прем’єр-міністре, приймаєте оцей вибір?» – Августин Штефан
«Приймаю, звісно.» – Августин Волошин
«Тоді прошу, пане президенте, зложити приписану присягу перед соймом.» – Августин Штефан
[гуда]
Доктор Волошин виголошує присягу.
[гуда]
[оплески]
«Щиро дякую вам за довір’я, яке ві … ви проявили тим, що першим презідентом нашої малої републіки вибрали мене. Засадою моєю буде… Віра є силою одиниці и є силою народу. Віра Сятого Кирила і Методия захоронила слов’янські народи для народного, культурного і пізніше і політичного життя. Віра Сятого Володимира Великого була основою першої вільної держави нашого народу, віра предків піддержувала в часах походів татарських, турецьких и всяких инших боротьб. Вірою була піддержована наша література, наша всяка культурна праця. В нашій узшій родині віра Коріятовича (Корятовича, Коріатовича) зорганізовала перший раз тут, під Карпатами, наш народ, пізніше віра великого єпископа Бачинського організовала наші культурні інстітуції, які, можна казати, захоронили наш народ від народної погибелі. І в новійших часах віра наша, церьков наша питала хлібом духовним, була останньою кріпостею нашого народного житя. Сьогодня можемо чинити наш перший український сойм и започати нову працю для кращої, ліпшої майбутности. І у цих грізних часах всі ми віримо и надіємось, що праця Сойму Карпатської України буде служити славі Богу, українському народу і всім жителям Карпатської України. Слава Україні!» – Августин Волошин
[оплески]
[гуда]
Весь день ці українські патріоти нетерпляче чекають останніх новин про утворення свого нового уряду.
[гуда]
«Рівночасно ухвалюю слідуючий закон. Параграф перший. Одинокою назвою території, узначуваної досі в законах і розпорядках Чехословацької републіки як Підкарпатська Русь, установляється назва Карпатська Україна. Параграф другий. Карпатська Україна є републікою, в її чолі стоїт президент, одержаний Соймом Карпатської України. Сойм Карпатської України являється одиноким законодавчим органом Карпатської України. Параграф третий. Державною, урядовою і навчальною мовою Карпатської України є мова українська. Параграф четвертий. Державні барви Карпатської України є синьо-жовті. Синьо-жовті є барви державного прапору Карпатської України. Барва синя є горішна, барва жовта – спідня. Параграф пятий. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній герб. Попри цього гербу уживається всенаціонального гербу Тризуба, знаку Сьвятого Володимира Великого.» – Михайло Кочерган
«П’ятий параграф. Пропоную, щоб державним гербом Карпатської України був знак Святого Володимира – Тризуб.» – (?)
«Бажаючі єсть хтось взяти участь у обговорені цього законопроекту?» – (?)
«Тоді акламацією прошу тих панів послів, котрі є «за», аби підняли руку.» – (?)
«Дякую.» – Августин Штефан
«Їдноголосно.» – Михайло Кочерган
«Проти?» – Августин Штефан
«Принятий одноголосно.» – Августин Штефан
«Державним гербом Карпатської України є Тризуб, знак Сьвятого Володимира Великого.» – Михайло Кочерган
[оплески]
«Параграф шестий. Державним гімном Карпатської України є «Ще не вмерла…».» – Михайло Кочерган
[оплески]
«Передусім виражаю нашу глибоку вдячність Всемогучому за те, що дозволив нам дочекатися сього історичного свята, яке є святом не лиш нашого малого краю, але також святом всіх земель, де живе наш великий український народ. Ми вірували і наша віра спасла нас. Вічно палаюча іскра українського національного життя сплилася сперед ворожих очей у єдиній душі нашого селянства та найвірнійших синів нашої інтелігенції. Не було щи сили, яка б здержала могучість сього духа, що перенісся на український народ у по сей бік Карпат. Сповнилися слова нашого безсмертного генія, пророка української нації, Тараса Шевченка: «Встане Україна, світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти».» – Августин Волошин
[пісня]
Мирослав Січинський. Кирило Трильовський. Тарас Шевченко.
[пісня]
«Громадяни і громадянки! Не такий час, щоб довгими промовами бавитися. Як знаєте, надходят на наш край темні хмари, і будушність наша принайме ще хвилево, переходово, не представляється якнайсвітліше. Є надія, що ми сесі труднощі побореме вже тепер, але якби їх не побороли тепер – то побореме по сьому. Ідея ніколи не вмре, не загине!» – Михайло Бращайко
[оплески]
«Теперь 20 літ проголошували ми се, що нині проголошуєме революційно, нині проголошуєме конституційно, і се вже такий великий день в нашій історії, такий великий факт, шо його ніколи ніякі ворожі сили не зітрут, а буде се одним із найважнійших і найкращих днів і фактів, які старинний … у-у… замок Хустський колись чув і бачив. Хоть як можуться складати історії події, хоть який хід може взяти історія, але єдно є певне, шо се є наша земля і її ніколи нікому не дасть український нарід відобрати.» – Михайло Бращайко
[оплески]
«Сисю землю поливали наші предки своєю кров’ю і своїм потом, і їх кости од вас, грядучих поколінь, вимагають, шоби ви по тій сятій традиції хоронили, аби тоти сяті кости їх могли спочивати в нашій рідній землі. І я вірю, шо хоть як так уж складеться політична махінація, хоть як можуть із нами гратися, і не дивлячися на то, шо всі наші сили теперь іще слабі, не можеме дати відпір, але той відпір прийде, і най воріг знає, шо сюди прийде лише за гостя, а не за пана, бо паном були єсме і будеме тут ми.» – Михайло Бращайко
[оплески]
«Як послухают нашої ради і хотят бути добрими сусідами – добре з добрим, але як ні – то зачнеся боротьба на життя й смерть, а в тий борьбі за правду, за наші права, не маю найменшого сумніву, шо ми вийдеме побідоносно, а як … як переможений вийде воріг, хто кривдити нас хоче і сягає на нашу свободу.» – Михайло Бращайко
[оплески]
«А як хтось унеможливит нам то, то най знає, шо буде одповідати перед Богом, буде перед … одповідати перед історією, а буде одповідати і перед тим українським народом. Не знаю, ци почислені години або дни нашого правительства, нашої влади, але я знаю певне, шо ані дни Карпатської України, ані дні … дни карпатського народу непочислені, і як жив ту за тисячі літ, так буде жити за дальших тисяча літ.» – Михайло Бращайко
[оплески]
«Ми душу й тіло положим за нашу свободу і покажем, шо ми козацького роду.» – Михайло Бращайко
[оплески]
[славень України]
[гуда]
[пісня]
[гуда]
[постріли та вибухи]
[гуда]
[крики]
[вибухи]
[крики]
[гуда]
[пісня]
…і це був початок та кінець карпато-української незалежності, яку загарбники перетворили на криваве жахіття.
[пісня]
Ці безпомічні сироти у відчаї, чиї батьки були вбити у боротьбі проти знищення незалежності їхньої країни. Ще заледве достатньо дорослі, щоб зрозуміти, за які засади загинули їхні батьки. Втім, вони все ж розуміють, що батьки, яких вони любили, були відібрані у них назавсіди. Вони – справжні жертви загарбників.
[пісня]
[пісня]
Україна жила!
Україна живе!!
Україна буде жити!!!
[пісня]