Висловлювання, цитати, афоризми Жана Поля
Жан Поль (Жан Пауль; справжнє ім'я Йоганн Пауль Фрідріх Ріхтер): Народився 21 березня 1763 року у Вунзідлі, Баварія, Німеччина. Німецький письменник, сентименталіст і преромантік, творець сатиричних творів, естетик та публіцист. Помер 14 листопада 1825 року в Байройті, Німеччина.
Висловлювання, цитати, афоризми Йоганна Пауля Фрідріха Ріхтера
«Дотепні лестощі сподобаються і найскромнішому.»
«Життя — довгий, дуже довгий вдих... до останнього видиху.»
«Голизна — всенародне вбрання людства.»
«Не надійтеся, що ви будете ладити з жінкою, з якою сварилися ще до одруження.»
«Не тому сумна старість, що кладе кінець радощам, а тому, що кладе кінець надіям.»
«Співчуття до тварин настільки пов'язане з добрим норовом, що можна напевно стверджувати: той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим.»
«Те, що істинне при світлі жарівки, не обов'язково істинне при світлі сонця.»
«У жінок — усе серце, і голова.»
«У цьому світі значно легше почути луну, ніж відповідь.»
«Пам'ять — єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати.»
«Поразка — це тільки можливість розпочати ще раз — розумніше.»
«Бідність є мати наших вад, а також найбільших винаходів.»
«Лас — це художнє сумління.»
«Все гідне почесті здійснено на самоті, тобто далеко від суспільства.»
«Жінки стійкіше переносять гірші прикрості, ніж ті, через які вони проливають сльози.»
«Легше забути десять цілувань, аніж одне.»
«Малі страждання виводять нас із себе, великі ж повертають нас самим собі. Дзвін, що тріснув, видає глухий звук: розбийте його на дві частини — він знову видасть чистий звук.»
«Справжня моральність безпосередньо поетична, а поезія, натомість, — опосередковано моральна.»
«Проникливість розуму — це сумління дотепності.»
«Найсильніша ненависть, як і найлютіший пес, беззвучна.»
«Світіння моря — провісник буревію.»
«Зараз у нас більше вченості, ніж вчених, і так само чесноти більше, ніж людей чеснотних.»
«Скромний не той, хто байдужий до похвал, а той, хто унятливий до осуду.»
«Сумління людини може помилятися, але сама людина може і не бути безсумлінною, так само як можна мати хибний лас, не впадаючи в нелас.»
«Норов людини найкраще розкривається, коли він описує норов іншої людини.»
«Добрий цілитель вибавляє якщо не від хвороби, то хоча б від злого цілителя.»
«Хочу увидіти, як я виглядаю в дзеркалі, коли мої очі заплющені.»
«Що далі від моральної довершеності, то більше своєрідного виявляється у розпорядженні художника. Ось чому напівлюди-напівчорти завсіди вдаються краще, ніж напівбоги.»
«Бажання часто спадає на моє серце, щоб я не навчився тут нічого, чого б не зміг продовжити в іншому світі; щоб я тут не робив нічого, крім справ, які принесуть плід на небі.»
«Минуле і майбутнє прикрите; але минуле носить покрив вдови, а майбутнє — незайманої.»
«Гуда — це місячне світло в похмурій ночі життя.»
«Чудеса землі — це закони неба.»
«Як спокійно ми можемо віддати себе в руки Того, Хто тримає світ!»
«Чесноти, як і тіло, укріплюються більше роботою, ніж поживою.»
«Хіба нам ніколи не спало на гадку, коли ми оточені скорботами, що їх можуть прислати нам лише для нашого навчання, як ми затемнюємо клітки птахів, коли хочемо навчити їх співати?»
«Світова скорбота (світовий біль, світоскорбота, світобіль)» — означає почуття людини, яка усвідомила, що дійсний тілесний світ ніколи не зможе задовольнити потреби її розуму та відповідати її уяві, глибока печаль над недоліками світу
«Життя — довгий, дуже довгий вдих... до останнього видиху.»
«Голизна — всенародне вбрання людства.»
«Не надійтеся, що ви будете ладити з жінкою, з якою сварилися ще до одруження.»
«Не тому сумна старість, що кладе кінець радощам, а тому, що кладе кінець надіям.»
«Співчуття до тварин настільки пов'язане з добрим норовом, що можна напевно стверджувати: той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим.»
«Те, що істинне при світлі жарівки, не обов'язково істинне при світлі сонця.»
«У жінок — усе серце, і голова.»
«У цьому світі значно легше почути луну, ніж відповідь.»
«Пам'ять — єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати.»
«Поразка — це тільки можливість розпочати ще раз — розумніше.»
«Бідність є мати наших вад, а також найбільших винаходів.»
«Лас — це художнє сумління.»
«Все гідне почесті здійснено на самоті, тобто далеко від суспільства.»
«Жінки стійкіше переносять гірші прикрості, ніж ті, через які вони проливають сльози.»
«Легше забути десять цілувань, аніж одне.»
«Малі страждання виводять нас із себе, великі ж повертають нас самим собі. Дзвін, що тріснув, видає глухий звук: розбийте його на дві частини — він знову видасть чистий звук.»
«Справжня моральність безпосередньо поетична, а поезія, натомість, — опосередковано моральна.»
«Проникливість розуму — це сумління дотепності.»
«Найсильніша ненависть, як і найлютіший пес, беззвучна.»
«Світіння моря — провісник буревію.»
«Зараз у нас більше вченості, ніж вчених, і так само чесноти більше, ніж людей чеснотних.»
«Скромний не той, хто байдужий до похвал, а той, хто унятливий до осуду.»
«Сумління людини може помилятися, але сама людина може і не бути безсумлінною, так само як можна мати хибний лас, не впадаючи в нелас.»
«Норов людини найкраще розкривається, коли він описує норов іншої людини.»
«Добрий цілитель вибавляє якщо не від хвороби, то хоча б від злого цілителя.»
«Хочу увидіти, як я виглядаю в дзеркалі, коли мої очі заплющені.»
«Що далі від моральної довершеності, то більше своєрідного виявляється у розпорядженні художника. Ось чому напівлюди-напівчорти завсіди вдаються краще, ніж напівбоги.»
«Бажання часто спадає на моє серце, щоб я не навчився тут нічого, чого б не зміг продовжити в іншому світі; щоб я тут не робив нічого, крім справ, які принесуть плід на небі.»
«Минуле і майбутнє прикрите; але минуле носить покрив вдови, а майбутнє — незайманої.»
«Гуда — це місячне світло в похмурій ночі життя.»
«Чудеса землі — це закони неба.»
«Як спокійно ми можемо віддати себе в руки Того, Хто тримає світ!»
«Чесноти, як і тіло, укріплюються більше роботою, ніж поживою.»
«Хіба нам ніколи не спало на гадку, коли ми оточені скорботами, що їх можуть прислати нам лише для нашого навчання, як ми затемнюємо клітки птахів, коли хочемо навчити їх співати?»
«Світова скорбота (світовий біль, світоскорбота, світобіль)» — означає почуття людини, яка усвідомила, що дійсний тілесний світ ніколи не зможе задовольнити потреби її розуму та відповідати її уяві, глибока печаль над недоліками світу
.jpg)
