Висловлювання, цитати, афоризми Роже Мартена дю Гара
Роже Мартен дю Гар: Народився 23 березня 1881 року в Неї-Сюр-Сені, Франція. Французький письменник. Розвинув звичай роману-епопеї. Найвідоміший твір — «Сім'я Тібо». Помер 22 серпня 1958 року в Беллемі, Франція.
Висловлювання, цитати, афоризми Роже Мартена дю Гара
«Без роботи хист — це вогнеграй: на мить засліплює, а потім нічого не залишається.»
«Майже всі ми набагато більше потребуємо душевного світу, ніж істини.»
«Істина тільки в одному: у свідомості, що ти твориш добро, що ти вмієш передати іншим трохи вогню, який Господь вклав нам у серце.»
«Найтяжче для заздрісника те, що йому ніхто не заздрить.»
«Немає нічого страшнішого, ніж увійти в життя, не відчуваючи ні до чого сильного покликання. Хіба тільки одне гірше: увійти в життя з помилково зрозумілим покликанням.»
«Мабуть, для того, щоб виявити потаємну сутність людини, треба глядати її не в звичайній її поведінці, а в тих непередвиджених вчинках, які вона робить неочікувано для самої себе; хоч би якими вони були незрозумілими, а іноді і непристойними, саме в них відкривається справжнє.»
«Що б не робила людина, вона живе у певному середовищі. Вона має свій норов, свою етнічну конституцію. Вона прив'язана до звичаїв, особливого образу тієї цивілізації, яка її обробила. Де б вона не знаходилася, вона зберігає свою мову. Клопіт батьківщини — по суті, можливо, не що інше, як клопіт мови. Де б вона не була, куди б вона не подалася, людина продовжує усюди мислити словами та словоладом своєї країни... Людина не може відмовитися від батьківщини, вона не може викорінити її в собі.»
«У більшості людей потреба вірити настільки наполеглива, побудкова, що їх уже не рупить, чи гідне називатись вірою те, у що вони вірять: вони називають істиною все, до чого їх тягне потреба віри.»
«Охоплює жах, коли холоднокровно зважуєш усе, що заважає встановленню миру між людьми.»
«Саме безглузда покірність натовпу робила і досі уможливлює існування воєн.»
«Майже всі ми набагато більше потребуємо душевного світу, ніж істини.»
«Істина тільки в одному: у свідомості, що ти твориш добро, що ти вмієш передати іншим трохи вогню, який Господь вклав нам у серце.»
«Найтяжче для заздрісника те, що йому ніхто не заздрить.»
«Немає нічого страшнішого, ніж увійти в життя, не відчуваючи ні до чого сильного покликання. Хіба тільки одне гірше: увійти в життя з помилково зрозумілим покликанням.»
«Мабуть, для того, щоб виявити потаємну сутність людини, треба глядати її не в звичайній її поведінці, а в тих непередвиджених вчинках, які вона робить неочікувано для самої себе; хоч би якими вони були незрозумілими, а іноді і непристойними, саме в них відкривається справжнє.»
«Що б не робила людина, вона живе у певному середовищі. Вона має свій норов, свою етнічну конституцію. Вона прив'язана до звичаїв, особливого образу тієї цивілізації, яка її обробила. Де б вона не знаходилася, вона зберігає свою мову. Клопіт батьківщини — по суті, можливо, не що інше, як клопіт мови. Де б вона не була, куди б вона не подалася, людина продовжує усюди мислити словами та словоладом своєї країни... Людина не може відмовитися від батьківщини, вона не може викорінити її в собі.»
«У більшості людей потреба вірити настільки наполеглива, побудкова, що їх уже не рупить, чи гідне називатись вірою те, у що вони вірять: вони називають істиною все, до чого їх тягне потреба віри.»
«Охоплює жах, коли холоднокровно зважуєш усе, що заважає встановленню миру між людьми.»
«Саме безглузда покірність натовпу робила і досі уможливлює існування воєн.»
