Висловлювання, цитати, афоризми Олександра Потебні
Олександр Опанасович Потебня: Народився 22 вересня 1835 року в Гаврилівці, Сумська область, Україна. Видатний український мовознавець, любомудр, фольклорист, народознавець, письменствознавець, педагог, громадський діяч, доктор мовознавства, професор, член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1875 року, член багатьох наукових товариств. Лауреат Уваровської премії. Помер 11 грудня 1891 року у Харкові, Україна.
Висловлювання, цитати, афоризми Олександра Потебні
«Всяка денаціоналізація зводиться до злого виховання, до моральної недуги: на неповне використання неявних засобів сприймання, засвоєння чи ослаблення енергії гадки, на гидоту запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості, на ослаблення зв'язку підростаючих поколінь з дорослими, що замінюються лише кволим зв'язком із чужими; на дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення.»
«Знання двох мов у дуже ранньому віці не є володінням двома устроями зображення і повідомлення одного й того ж кола гадок, але роздвоює це коло і наперед утруднює досягнення цілісності світоспоглядання, заважає науковій абстракції.»
«Мови — суть засоби перетворення початкових домовних первнів мислі та тому можуть бути названі засобами створення мислі.»
«Послідовний націоналізм є інтернаціоналізм.»
«Якби об'єднання людства щодо мови й народності було можливе, воно було б загибеллю для загальнолюдської мислі, як заміна багатьох відчуттів одним, хоч би це єдине було не дотиком, а зором. Для існування людини потрібні інші люди, для народності — інші народності.»
«Слово є засобом утворення поняття.»
«Мова — не відображення утвореного світогляду, а складова його діяльності.»
«Ми переконані, що у поєднаннях звуків та красок насолоджуємося не нашим особистим відчуттям, а тим, що звуки, краски розміщені так, а не інакше, і тому самі по собі добрі.»
«Властивість звуків складатися в закінчені та легко вловимі в цілому поєднання раніше стає зрозуміло людині, ніж подібні властивості інших чуттєвих вражень; мистецтво легше оволодіває звуками, ніж, наприклад, ласами, — і гуда завсіди буде довершенішою за варняне мистецтво, бо легше спорудити ступенницю звуків, ніж ласів.»
«Знання двох мов у дуже ранньому віці не є володінням двома устроями зображення і повідомлення одного й того ж кола гадок, але роздвоює це коло і наперед утруднює досягнення цілісності світоспоглядання, заважає науковій абстракції.»
«Мови — суть засоби перетворення початкових домовних первнів мислі та тому можуть бути названі засобами створення мислі.»
«Послідовний націоналізм є інтернаціоналізм.»
«Якби об'єднання людства щодо мови й народності було можливе, воно було б загибеллю для загальнолюдської мислі, як заміна багатьох відчуттів одним, хоч би це єдине було не дотиком, а зором. Для існування людини потрібні інші люди, для народності — інші народності.»
«Слово є засобом утворення поняття.»
«Мова — не відображення утвореного світогляду, а складова його діяльності.»
«Ми переконані, що у поєднаннях звуків та красок насолоджуємося не нашим особистим відчуттям, а тим, що звуки, краски розміщені так, а не інакше, і тому самі по собі добрі.»
«Властивість звуків складатися в закінчені та легко вловимі в цілому поєднання раніше стає зрозуміло людині, ніж подібні властивості інших чуттєвих вражень; мистецтво легше оволодіває звуками, ніж, наприклад, ласами, — і гуда завсіди буде довершенішою за варняне мистецтво, бо легше спорудити ступенницю звуків, ніж ласів.»
«Спогади про дитячі печалі можуть нам бути приємні та, навпаки, гадка про безклопітне наше дитинство може збуджувати скорботне почуття; взагалі спогади про речі, які вселяли нам раніше якесь почуття, викликають не це саме почуття, а тільки бліду тінь колишнього або, краще сказати, що зовсім інше...»
«Дидактичні твори, при всій нерідко їм властивій глибині первісного замислу, засуджені на раннє забуття саме внаслідок інколи складновловимих недоліків синтезу, недоліків зародка нескінченної (нової) визначуваності раз утвореного матеріалу.»
«Мистецтво є мовою митця, і як за допомогою слова не можна передати іншому своєї гадки, а можна тільки пробудити в ньому його власну, так і не можна її донести й у творі мистецтва; тому зміст цього останнього розвивається вже не митцем, а розуміючими.»
«...нас розуміють тільки тому, що слухачі самі, зі свого розумового матеріалу, здатні зробити щось подібне до того, що проробили ми, кажучи. Говорити не означає передавати свою мисль другому, а тільки збуджувати в другому його власні мислі. Отже, розуміння у змісті передачі мислі неможливе.»
«Без знання української мови українські устремління виявляться спорудженими на піску.»
«Слово — то не просто мовний засіб, а засада мовної свідомості народу, в якій закладено наочне та абстрактне видження буття.»
«Мова — це засіб не так висловлювати вже готову істину, як відкривати раніше невідому.»
«Відомо, що істина, добута трудом многих поколінь, легко дається і дітям, в чому і полягає суть поступу; але менш відомо, що цим поступом людина зобов'язана мові. Мова є тому і умовою поступу народів, чому вона орган мислі окремої особи. Легко переконатися, що широка основа діяльності нащадків, яку готують пращури, — не в спадковості та фізіологічних розміщеннях тіла і не в речових пам'ятках колишнього життя. Без слова людина залишилася б дикуном...»
«Якби мови були лише засобами позначення мислі вже готової, що утворилася без них, як справді мислили в минулому, частково і в нинішньому столітті, то з відмінності відносно мислі можна було б порівняти з відмінностями почерків і шрифтів однієї й тієї ж абетки. При такому становищі речей було б вірогідніше, що скоро поширилося б переконання, що різниця між мовами тільки зовнішня і несуттєва, що прихильність до своєї мови лише справа звички, позбавленої глибоких підстав, то люди стали б змінювати мови з такою ж легкістю, як змінюють сукню.»
