Висловлювання, цитати, афоризми Левка Боровиковського
Левко Іванович Боровиковський: Народився 22 лютого 1806 (за іншими відомостями — 1808) в селі Мелюшки, Полтавщина, Україна. Український поет, народотворець, народознавець. Оброблював народнотворчі змісти, звертався до народної поетики та ритміки. Помер 26 грудня 1889 в селі Мелюшки, Полтавщина, Україна.
Висловлювання, цитати, афоризми Левка Боровиковського
«Шабля різанину чує, смолька пожари віщує.»
«Сидіть дома, на покої не пристало козакові.»
«Поки багат, то поти й сват.»
«Сова хоть спить, та кури видить.»
«Хоть вовк линяє, та норов не міняє.»
«Як смерть далеко, о смерті мислить легко, а стане за плечима, — у всіх нас страх з великими очима.»
«Хто сам собі дає зарік — пропащий чоловік.»
«Хто робить — той мовчить; а вірять крикунам.»
«Кому вдалося раз збрехати, тому вже віри більш не ймуть.»
«У кого що болить, про те й кричить.»
«А ти б, метелику, не дуже-то гордився, бо ти недавно сам з гусениці вродився.»
«Хто добре робить — той не хвалиться нікому.»
«Забув... А не забув набити брюхо і чарки не поніс за вухо!»
«Хто вище злізе — дужче пада.»
«Смішкуй собі, глузуй, та миром не мути.»
«Чобітку!.. З ногою не сварись, бо чобіт без ноги ні к чорту не годиться.»
«Мор, голод і війна — то страшні людоїди; а ще страшніші — злі сусіди.»
«Усякий знає: хто солодко живе — той гірко вмирає.»
«Зле помисли, — то лукавий мов за руку поведе.»
«Найлучча птиця — ковбаса!»
«Хибка гадка, нібито українська мова годиться тільки для виразу смішного і низького.»
«Під дзвінкі струни гетьмани встають, і прадіди в струнах бандури живуть, і дишуть холодні могили.»
«Кінь та шабля — моя віра.»
«Балка, ліс, річка, туча синя козакові не запина.»
«Щасливий в світі той, хто так уміє жить, як наші прадіди живали.»
«Сидіть дома, на покої не пристало козакові.»
«Поки багат, то поти й сват.»
«Сова хоть спить, та кури видить.»
«Хоть вовк линяє, та норов не міняє.»
«Як смерть далеко, о смерті мислить легко, а стане за плечима, — у всіх нас страх з великими очима.»
«Хто сам собі дає зарік — пропащий чоловік.»
«Хто робить — той мовчить; а вірять крикунам.»
«Кому вдалося раз збрехати, тому вже віри більш не ймуть.»
«У кого що болить, про те й кричить.»
«А ти б, метелику, не дуже-то гордився, бо ти недавно сам з гусениці вродився.»
«Хто добре робить — той не хвалиться нікому.»
«Забув... А не забув набити брюхо і чарки не поніс за вухо!»
«Хто вище злізе — дужче пада.»
«Смішкуй собі, глузуй, та миром не мути.»
«Чобітку!.. З ногою не сварись, бо чобіт без ноги ні к чорту не годиться.»
«Мор, голод і війна — то страшні людоїди; а ще страшніші — злі сусіди.»
«Усякий знає: хто солодко живе — той гірко вмирає.»
«Зле помисли, — то лукавий мов за руку поведе.»
«Найлучча птиця — ковбаса!»
«Хибка гадка, нібито українська мова годиться тільки для виразу смішного і низького.»
«Під дзвінкі струни гетьмани встають, і прадіди в струнах бандури живуть, і дишуть холодні могили.»
«Кінь та шабля — моя віра.»
«Балка, ліс, річка, туча синя козакові не запина.»
«Щасливий в світі той, хто так уміє жить, як наші прадіди живали.»
