Висловлювання, цитати, афоризми Євгена Коновальця
Євген Михайлович Коновалець: Народився 14 червня 1891 року в селі Зашків, Львівська область, Австро-Угорщина (Україна). Полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських народовців (1927), перший голова ОУН (з 1929), один із ідеологів українського народовства. Помер 23 травня 1938 року в Роттердамі, Нідерланди.
Висловлювання, цитати, афоризми Євгена Коновальця
«У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі несвідомий народ стає свідомим»
«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба»
«Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі в'язниці, ні заслання, бо Україна є нездобутньою твердинею славетників і борців»
«Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущого замислу»
«Путь до вільного Львова лежить через вільний Київ»
«Супротиви, які зустрінемо на нашій путі, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з знищенням московської імперії, як і польського дієписного імперіалізму, спричинить таке докорінне перетворення цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всього іншого світу»
«Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть неможливими»
«Якщо розходимося, то трудімося так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки...»
«Казати собі, що все покінчено, я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином...»
«Та й серед найбільше несприятливих обставин нам не треба складати рук чи то попадати в зневіру»
«Наше громадянство незосереджене, поділене на різні обози, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю основою для всякого роду авантюризмів...»
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами дієпису»
«...уміння ставити вище добро народу і спільноти над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В спільноті — щирість, не плазунство, а критика — для добра спільноти, а не особистого честолюбства...»
«Говорити треба до тих, що хочуть чогось навчитися, хочуть набути знання, а не до тих, які вважають, що вони вже знання мають і можуть давати іншим виклади»
«Для поневоленого народу найкращою є боротьба, бо у цій боротьбі він себе зберігає від знищення»
«Я вояк і помру на передовій»
«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же будемо мати силу, тоді вийдемо переможно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба»
«Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі в'язниці, ні заслання, бо Україна є нездобутньою твердинею славетників і борців»
«Настане час, і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущого замислу»
«Путь до вільного Львова лежить через вільний Київ»
«Супротиви, які зустрінемо на нашій путі, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української держави сама собою однозначна з знищенням московської імперії, як і польського дієписного імперіалізму, спричинить таке докорінне перетворення цілого Сходу Європи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всього іншого світу»
«Як довго не буде самостійної Української держави, так довго не буде порядку в Європі, всі союзи будуть неможливими»
«Якщо розходимося, то трудімося так, щоб при зустрічі ми могли один одному глянути в очі й подати один одному руки...»
«Казати собі, що все покінчено, я вважаю невмисним, а коли би це сталося, вважав би це злочином...»
«Та й серед найбільше несприятливих обставин нам не треба складати рук чи то попадати в зневіру»
«Наше громадянство незосереджене, поділене на різні обози, зневірене дотеперішніми невдачами, є дуже доброю основою для всякого роду авантюризмів...»
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами дієпису»
«...уміння ставити вище добро народу і спільноти над свою особу; супроти ворогів — безоглядність; супроти громади — усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В спільноті — щирість, не плазунство, а критика — для добра спільноти, а не особистого честолюбства...»
«Говорити треба до тих, що хочуть чогось навчитися, хочуть набути знання, а не до тих, які вважають, що вони вже знання мають і можуть давати іншим виклади»
«Для поневоленого народу найкращою є боротьба, бо у цій боротьбі він себе зберігає від знищення»
«Я вояк і помру на передовій»
