Висловлювання, цитати, афоризми Івана Виговського
Іван Остапович Виговський: Народився близько 1608 року в Овручі, Річ Посполита (Україна). Український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657—1659), Великий гетьман Руський (1658—1659). Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк. Помер 27 березня 1664 року у Вільховці, Військо Запорозьке (Україна).
Висловлювання, цитати, афоризми Івана Виговського
«Доки зайшла козацька шабля, доти і козацька влада має бути»
«Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна Україною — ми є військо непереможне»
«Шаблею і вірою святою, воля від Бога дається, зрадою і кволістю все святе втрачається!»
«Великі війни, ведені з Польщею, не мали іншого заміру, як оборону святої церкви і прадідної свободи, якої любов'ю ми держимося...»
«Союзів, укладених з татарами, з королевою шведською, а згодом з найяснішим королем Густавом, ми завсіди дотримували, заховували їх непорушеними і додержували їм вірности. Навіть Польщі не дали ми ніколи причини порушити договори...»
«І не з іншої причини прийняли ми протекторат великого князя московського, як тільки щоб нашу свободу, здобуту за Божою допомогою і освячену проливом крови, могти зберегти, а після смерти передати нашим нащадкам. Але цар не виправдав надій України, не давав їй допомоги проти ворогів, умовлявся з Польщею про поневолення козаків, наказав ставити твердиню в Києві, щоб держати нарід в ярмі; царські воєводи відмовляли гетьманові почестей, підтримували ворохобні, нищили край, хибно сповіщали царя про події в Україні. Та зрада підступної Москви слідна в усьому: вона готує нам ярмо — насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашим власним оружжям, без ніякої нашої вини. Все те ми виявили для нашої невинности, а тепер зобов'язані підняти законну оборону та вдатися до сусідів з проханням про допомогу для своєї свободи. Не в нас лежить причина війни, що розгорілася...»
«Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна Україною — ми є військо непереможне»
«Шаблею і вірою святою, воля від Бога дається, зрадою і кволістю все святе втрачається!»
«Великі війни, ведені з Польщею, не мали іншого заміру, як оборону святої церкви і прадідної свободи, якої любов'ю ми держимося...»
«Союзів, укладених з татарами, з королевою шведською, а згодом з найяснішим королем Густавом, ми завсіди дотримували, заховували їх непорушеними і додержували їм вірности. Навіть Польщі не дали ми ніколи причини порушити договори...»
«І не з іншої причини прийняли ми протекторат великого князя московського, як тільки щоб нашу свободу, здобуту за Божою допомогою і освячену проливом крови, могти зберегти, а після смерти передати нашим нащадкам. Але цар не виправдав надій України, не давав їй допомоги проти ворогів, умовлявся з Польщею про поневолення козаків, наказав ставити твердиню в Києві, щоб держати нарід в ярмі; царські воєводи відмовляли гетьманові почестей, підтримували ворохобні, нищили край, хибно сповіщали царя про події в Україні. Та зрада підступної Москви слідна в усьому: вона готує нам ярмо — насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашим власним оружжям, без ніякої нашої вини. Все те ми виявили для нашої невинности, а тепер зобов'язані підняти законну оборону та вдатися до сусідів з проханням про допомогу для своєї свободи. Не в нас лежить причина війни, що розгорілася...»